Дисклеймер: Цей матеріал вперше було опубліковано на порталі Polygon. Переклад публікується з дозволу автора.

Існує два види фанатів книг «Володар перснів»: ті, хто зневажають Тома Бомбадила, найдивнішого персонажа у всій книзі, та ті, хто пам’ятають кожнісіньке слово його дурнуватих пісеньок.

А ще існують фанати екранізації «Володаря перснів», які й гадки не мають про цього персонажа, оскільки Філіпа Боєнс, Пітер Джексон та Френ Уолш не знайшли для нього місця у кінематографічній трилогії, навіть у розширенних виданнях. Ті, хто не читали книг, скоріше за все натрапляли на Суперечки про Бомбадила, але навряд чи вони збагнуть, як один персонаж може викликати такі сильні протиріччя.

У мене є відповідь для фанатів фільмів. Відповідь, яка може навіть Бомбадилових скептиків перетворити на Бомбадилових прихильників.

Том Бомбадил — це Стен Лі «Володаря перснів».

Хто ж такий Том Бомбадил?

Фанати «Володаря перснів» у будь-якому мультимедійному вигляді знають Тома Бомбадила як найвідомішу відмінність трилогії фільмів від книг Дж. Р. Р. Толкіна.

Щоби кінолюбам було зрозуміліше, цей персонаж з’являється лише в трьох розділах  на початку «Братерства Персня», які зненацька відходять від основного сюжету. Фродо, Сем, Мері та Піпін обирають шлях навпростець через Старий ліс на кордоні Гобітанії тільки для того, щоб їх загіпнотизувало й ледь не втопило розумне та злостиве дерево на ймення Старий осокір. Їх рятує веселий бородань «як на гобіта […] занадто великий та важкий, хоч, може, й нижче Рослого Народу» (тут і далі переклад А. Немірової — прим. перекладача), одягнений у блакитний одяг, жовті черевики та капелюх з пером. Він постійно наспівує майже безглузді римівки.

Запала глибока тиша — Фродо чув, як калата його серце. Миттєвість перетворилася на вічність, аж нарешті він почув далеку, мов крізь стіни і товщу землі, але ясну відповідь:

Бомбадил – молодець, веселун великий.
Синій в нього каптанець, жовті черевики.
Пісенькам його дана сила чарівнича.
Згине мороку мана — лиш його покличте.

Це — Том Бомбадил, «Том, бом, славний Том, Том Бомбадилло», який забирає їх до свого безпечного дому і знайомить зі своєю чарівною дружиною — Золотинкою, дочкою Ріки. На додачу до того, що Том не є людиною, гобітом, гномом або чарівником, він ще й має дивні сили. В наступному розділі він рятує гобітів від жахливого мертвяка, просто наказуючи тому відпустити їх. Він може розмовляти з рослинами та тваринами (його поні звуть Товстунчиком). І що найдивніше, він може надягти Перстень Всевлади, не стаючи невидимим та не відчуваючи його спокуси.

Читачі десятиліттями намагалися зрозуміти місце Тома Бомбадила у великій міфології Середзем’я, вважаючи, що він таємно може бути одним з богів Середзем’я або хоча б напівбогів. Одне (гумористичне) есе висуває теорію, що він є Вождем назґулів у відпустці. Навіть ті читачі, яким подобається Том Бомбадил, визнають, що його існування змушує задатися питанням: звідки він узагалі взявся?

Ось звідки взявся Том Бомбадил

Більшу частину життя Толкін займався тим, що вважав своєю найголовнішою творчою працею, — «Сильмариліоном». Коли ж той був завершений, Толкін хотів, щоб ця книга стала деталізованою збіркою  серйозних героїчних міфів, покликаних пробуджувати цікавість та емоції в дорослих. У той же час він звик створювати історії для своїх дітей, найвідомішою з яких став «Гобіт».

Але існувало ще дещо, крім «Гобіта». Десь у 1925 Толкін написав повість «Роверандом», щоби втішити одного зі своїх синів, який загубив свого іграшкового собаку в сімейній відпустці. Том Бомбадил з’явився в іншому оповіданні, натхненному домашньою іграшкою. Після того, як одну з іграшок його сина, прикрашену капелюхом з пір’їною, було врятовано від лютого утоплення в туалеті руками брата власника, Толкін написав поему «Пригоди Тома Бомбадила», в якій детально описував, як Том зустрів Золотинку, доньку ріки, втік від Старого осокора та зіткнувся з мертвяком.

Після успіху «Гобіта», видавник Толкіна чекав від нього наступну дитячу книжку про гобітів. Письменник якийсь час розмірковував над цим, перш ніж написати перший варіант першого розділу майбутнього сиквелу про Більбо Беґґінса, який влаштував величезну вечірку до дня народження прямо перед тим, як відправився в нову мандрівку.

«Гобіт» є дуже епізодичним твором, передусім через те, що він почав своє існування як дитяча казка на ніч, яку працьовитий батько потім оформив у рукописі. Більбо зустрічає тролів, гоблінів, уоргів, ельфійських королів, навіть перевертня Беорна та лишає їх позаду за розділ-другий. Немає справжньої спроби вплести їх у детальну систему створюваного світу. І ми бачимо, як Толкін намагався відтворити той самий формат у перших розділах «Володаря перснів», приправляючи історію дивними та відносно непоєднуваними пригодами.

Чорний вершник приїхав з погрозами до племінника Більбо — Бінґо Беґґінса, якого Толкін одразу подавав як нового героя оповіді, та його родичів Одо та Фродо, але їх врятував знайомий фермер. Потім вони зустріли кількох ельфів, і тільки на цьому моменті Толкін вхопився за ідею, що перстень був створений Некромантом — лиходієм, якого мимохідь згадували на сторінках «Гобіта», але який ніколи безпосередньо не фігурував у сюжеті. Чорні вершники шукали перстень, і завданням Бінґо було віднести його до Мордору та знищити.

Фродо все ще звався Бінґо, коли Толкін додав до історії Старого осокора, Тома Бомбадила та мертвяка. Він тоді ще й гадки не мав про таких персонажів як Араґорн чи Фарамир, і чому Некромант так сильно прагнув отримати перстень. І тільки коли він підібрався до моменту появи Бінґо та його родичів у Рівенделі, Толкін вигадав походження Пригоди персня, апґрейднув Некроманта до Саурона та зрозумів, що ця книга стане способом втілити його давню мрію про створення грандіозного та героїчного епосу. А події «Гобіта», ним же написаної популярної дитячої історії, могли б відбуватися після основних подій «Сильмариліону».

Зрозуміти Тома Бомбадила — це зрозуміти, що Толкін писав перші сім чи вісім розділів того, що потім стало «Братерством Персня», так, наче це був «Гобіт 2» — життєрадісне й безтурботне продовження, сповнене пригод, несподіванок та лагідних звернень до цільової аудиторії — дітей.

Що і підводить нас до Стена Лі

Стен Лі — це одночасно і реальний автор коміксів, і вигаданий персонаж, який з’явився у понад двадцяти фільмах Кіновсесвіту Marvel. Так виглядає, що у фільми його додавали, взагалі забивши на послідовність  часу, простору або середньої тривалості людського життя. Намагаючись узгодити появи цього персонажа з міфологією Marvel,  фанати жартома припускали, що він безсмертний, має надприродні здібності або навіть може бути одним з легендарних Споглядачів.

Найбільше Противники Бомбадила нарікають на те, що він не вписується в решту толкінівської міфології. Толкін додає майже всі елементи початкових розділів «Братерства Персня» до загальної міфілогії з наступними доповненнями — зустріч з мертвяком навіть стає визначальною для Еовіни, коли вона вбиває Вождя назґулів.

Але в усьому «Володарі перснів» немає нічого схожого на Тома Бомбадила. Він має дивні непояснені сили та абсолютно, як стверджують і він сам, і Ґендальф, ніяк не пов’язаний і не зацікавлений у долі Персня. Але все стає на свої місця, якщо вважати Тома Бомбадила камео.

Сучасна аудиторія розуміє, що Стен Лі — це реальна людина, чиї досягнення варті того, щоб додавати його у кожен фільм та серіал, що базується на власності Marvel (і навіть у ті, що не базуються). Він є відсилкою, яку розуміють всі. І для дітей Толкіна, цільової аудиторії «Гобіта», Том Бомбадил був відсилкою, яку розуміють всі.

А ще Том Бомбадил певним чином робить «Володаря перснів» більш схожим на реальну міфологічну систему. Наші знання про давню міфологію переповнені дивними доповненнями (наприклад, про Афіну, яка вийшла повністю сформованою з розбитої голови Зевса), які, на думку вчених,  з’явилися внаслідок запозичень з інших міфологій. Інакше кажучи, це такі собі божественні камео. Найулюбленіша міфологічна система Толкіна, скандинавські саги, також наповнені відсилками, справжнє походження яких може так і залишитися невідомим через неповні, а інколи навіть викривлені текстові записи усної народної творчості.

І тому цілком зрозуміло, чому Боєнс, Джексон та Уолш відмовилися додавати Тома Бомбадила до фільмів. Камео просто втратило сенс, оскільки, щоб зрозуміти відсилку, треба вивчити всю біографію Дж. Р. Р. Толкіна.

То хто ж правий? Прихильники Бомбадила чи його ненависники? Все це може залежати від того, як ви ставитеся до камео Стена Лі.

Оригінал: polygon.com
Переклад: Тимошкіна Катерина